Лопух великий корінь

З лікарською метою вживають коріння та листя. Коріння заготовляють восени першого року вегетації, листя — влітку. Лікувальне значення лопуха великого відоме з давнини. Препарати з його коренів у минулому застосовували внутрішньо як сечогінну та при подагрі. У вигляді мазей рослину використовували зовнішньо при екземі, опіках, вуграх, фурункульозі. Реп'яхову олію, що являє собою настій з коренів на мигдальній або оливковій (іноді Кунжутній, соняшниковій) олії, рекомендують при плешивості, що починається, випаданні волосся. Дослідженнями останніх років встановлено, що алкалоїди лопуха великого мають протипухлинну активність, а молоде листя проявляє антибактеріальні властивості. Цим пояснюється ефективність зовнішнього використання рослини як ранозагоювального та протипухлинного засобу. Свіже коріння вживають у гомеопатії. У китайській медицині застосовують коріння, насіння, стебло, листя: внутрішньо - при набряках, крововиливах (у поєднанні з іншими ліками), для лікування сифілісу, при інтоксикації від укусів отруйних змій та комах, як проносне; зовнішньо - при запаленні слизових оболонок статевих органів. У вітчизняній народній медицині коріння було дуже популярним як сечогінний і потогінний засіб; коріння і листя застосовували при подагрі, радикуліті, ішіасі, невралгічних болях, при отруєнні ртутними препаратами, лихоманці, цукровому діабеті, жовчнокам'яній та нирковокам'яній хворобах, гастриті, виразковій хворобі шлунка, хронічному запорі, набряках, фурункулах, фур, , геморої, рахіті, екземі, бешиховому запаленні, для полоскання порожнини рота при запаленні слизових оболонок, як протикашльова та протиглистова; листя використовували при мігрені, фурункульозі, опіках.